Коли чоловік іде до іншої ...

Відео: Якщо чоловік пішов в іншу сім`ю. Торсунов О.Г. 09.07.2012 Рига

Коли чоловік іде до іншої, гірко, прикро, але життя на цьому на цьому не закінчується.

Настрій був жахливий. Втім, воно завжди псувався після спілкування з колишнім чоловіком. А ще залишилося почуття досади на себе: навіщо я йому подзвонила, ніби прохачка яка! Але Федір теж хороший! Ніколи спокійно ще поки почув, одразу починає бурчати: мовляв, коли ти залишиш мене в спокої? Два роки, як розлучилися! Сьогодні розмовляв зі мною і зовсім по-хамськи. Але ж я не з власної ініціативи дзвонила - дочка попросила. Заманулося їй з друзями день народження святкуватиме на дачі, а там як раз Федір з молодою дружиною господарює. Даремно я йому дачу віддала. При розлученні поводилася як остання ідіотка.

У благородство грала, мовляв, ось яка я розумна і сучасна: претензій до чоловіка не маю і перешкод для пристрою його особистому житті не чиню. Покохав іншу - серцю не накажеш! Нічого все гаразд. В порядку, чорт забирай! Як це вийшло, що Федір мене на цю плюгавка проміняв? Хіба я була йому поганий дружиною? Стільки років пестила його і плекала, стільки душі в нього вклала! Ні на одного мужик не глянула: Не приховую: бували моменти деякого жалю. І сварки траплялися за двадцять три роки спільного життя. Але ж без них не можна обійтися, коли живеш довге життя. Зустрічалися вам сім`ї, де суцільно одні тільки радості та удачі?

Хіба що в казках: мовляв, жили вони щасливо разом 33 роки і 3 місяці і померли в один день. Разом, звичайно, і довше живуть. Але якщо вам скажуть, що все життя без скандалів, - не вірте. Як би там не було, а невдалим наш шлюб з Федором я не вважала. А чоловік раптом узяв і все розтоптав. Та ще й загордився себе бозна-що! А чого, питається? Невже Настя права: все мужики - недоумки? Гаразд, вистачить себе накручувати. День народження дочка може і на природі відзначити. Так що плювати! Підійшовши до вікна, я глянула на небо. Прекрасна погода - можна прогулятися. Задернув тюль, стала збиратися.

Відмінна штука метро: двадцяти хвилин вистачило, щоб дістатися до Подолу. Блукаючи по набережній, звернула увагу на рудоволосу жінку з чарівним карликовим пуделем. Її обличчя здалося знайомим. Придивившись, я впізнала шкільну подругу. Ступивши назустріч, розкрила обійми.
- Орлова! Віка! Ти?
- Оксано! - Радісно відгукнулася однокласниця. Розцілувавши мене, оглянула з голови до ног.- Та ти красуня! Фігура - як у дівчини.
-Ти Теж відмінно виглядаєш, - не залишилася в боргу я. - Ні морщиночки! Просто зірка!
- Обидві гарні, - розсміялася Вікторія. - Ось тільки в різних вагових категоріях.
- У тебе нічого зайвого!
- Вмієш заспокоїти. Це завдяки Цезарю: двічі в день прогулянка. До речі, ти, зараз, нікуди, чи не поспішаєш?
- Ні, - посміхнулася я. - А що? Є пропозиції?
- Хочу тобі ще одну приємну зустріч влаштувати. З Артемом Терековим.
- Хіба він не в Мурманську?
-Да ти що! Роки чотири тому повернувся. Живе з мамою. Працює на речвокзале. Капітан прогулянкового катера.
- Справді? Треба ж! А адже був військовим моряком ...
- Скоротили, - відмахнулася приятелька. - Та він своїм життям задоволений. Тільки до сих пір в неодружених ходить.
- Ну, тепер і я неодружена!
- Розлучилися? - Ахнула Віка. - Через що, якщо не секрет?
- Чого вже там приховувати? Всяке буває в сім`ях. Особливо коли у мужика наступає криза середнього віку. Набридла дружина - іншу знайшов.
-іншу ?! Гад! Я б убила ...
- Навіщо так жорстоко? Слабкий мужик виявився, я не можу встояти.
- Так ти його ще й виправдуєш? Ну, Ксюша ...
- Сама знаю, що дура, - зітхнула я. - Яка є.
- Так, ми, баби, все такі, - махнула рукою Віка. - Особливо в молодості. Ось і ти вискочила заміж за Федора, а потрібно було за Артема ... Він же тобі подобався.
-А Що толку, якщо він на мене уваги не звертав! Хоча і не тільки мене ігнорував. У нього одна любов тоді була - море! Згадай, як марив професією військового моряка. Всім вуха прожужжали. Втім, що старе ворушити? Давно вже в минулому.
- У минулому, кажеш? - Багатозначно усміхнулася подруга. - Ось зараз і подивимося, - піднявши з землі симпатягу пуделя, взяла мене під руку. - Пішли в гості ...

Відео: Як повернути чоловіка якщо він пішов до іншої жінки

Нам пощастило: прогулянковий катер, на якому працював наш колишній однокласник, якраз причалив до пристані. Коли останній пасажир залишив палубу, ми з Вікою піднялися на борт. І тут же побачили виходить з рубки Артема.
- Вітання! - Радісно привіталася Вікторія. - Бачиш, кого я тобі привела? Дізнався?
- Та-ак ... - розгублено простягнув він. - Дізнався ...
- Ти так відповідаєш, ніби не радий, - примружилася я.
- Радий! - Задихнувся від захоплення Артем. - Дуже! Просто не очікував. Оксанка! Правда, ти?
- Звичайно я! А що, сильно змінилася? Роки беруть своє ...
- Так. Прости ... Тобто, немає. Ти прекрасно виглядаєш. Струнка. Засмагла. Красуня!
- Гаразд, вистачить! - Засміялася я. - Краще обійми мене по старій дружбі.
- Так у мене руки брудні, - зніяковіло зам`явся він.

Зробивши пару швидких кроків, я сама обняла його. Поцілувавши в щоку, завмерла.
- Здрастуй!
- Здрастуй. Я такий радий. Ти ... Ми ... - він незграбно переступив з ноги на ногу.
- Ну, так як, капітан, прокотите даму на своєму шикарному судні? Або не хочете?
- Із задоволенням! - Посміхнувся він. Потім повернувся до стоїть осторонь Вікторії.
- Ну, Вікуша, ну молодчина! Такий казковий подарунок мені зробила. Справжній друг!
- То то ж! - Розсміялася та. - Я вже думала, ви з Ксюхою так очманіли від щастя, що про мене і не згадаєте зовсім.

Відео: Якщо чоловік йде з сім`ї. Торсунов О.Г

Добре було у Артема на катері. Чисто. На підлозі - килимові доріжки. На вікнах - фіранки. І сам Артем виглядав чудово: підтягнутий, акуратний, поголений, туфлі начищені до блиску. Відразу видно: армійське загартування. Піймавши мій погляд, Артем посміхнувся, вимовив:
- Ти так дивишся ... Сильно постарів? Тільки чесно.
-Та що ти! Зовсім ні. Просто став зовсім іншим. Хоча очі колишні.
- І в тебе. Втім, немає ... Твої стали трохи світліше.
- Від сліз вицвіли, - усміхнулася я. - Так буває іноді.
- Правда? - Перейнявся Артем. - У тебе якесь нещастя? Чому ти плачеш?
- Нещастя? Не зовсім ... - знизала плечима я. - Швидше за великі неприємності.
- Та вона з чоловіком два роки як розлучилася, - встряла в розмову Віка. - Ось і вся біда!
- Не склалося, значить? - Поспівчував мені однокласник. - Шкода. А ось я і зовсім вовк-одинак. По життю…
- Невже ні в кого не закохувався? - Не повірила
- Чому не закохувався? Траплялося. Та тільки жодну в дружини не хотілося брати. Моряку дружину знайти взагалі не так вже й легко. Не кожна погодиться півжиття чоловіка з плавання чекати. Це не просто…
- Я б погодилася, - тихо сказала я. - Чекати півжиття.
- Ти ?! - Запитав Артем і подивився мені в очі.
- Чому тебе це дивує?
- Просто згадав, як ти казала, що не розумієш людей, які місяцями бовтаються в морі. Говорила? А ?!
- Казала, - усміхнулася я. - А тобі ніколи не спадало на думку, що я це навмисне?
- Навмисно? Навіщо, Оксана ?!
- Думала, що зумію відбити у тебе бажання вступати до училище в іншому місті.
- Треба ж! Цікаво ... А чому ти цього не хотіла?
- Спробуй здогадатися, - знову прищулилася.
- Гадки не маю…
- Так любила вона тебе, ось що! - Несподівано видала Вікторія. - Лю-бі-ла!
- Вона мене лю ... - Артем аж закашлявся. - Що ?!
- Бачиш, що наробила? - Дорікнула я Віку. - Людина ледве зі сміху не помер!
- Це я від радості! - Розсміявся Артем. - Це що ж виходить? Двадцять п`ять років люди любили один одного і тільки сьогодні в цьому зізнаються? Ось так справи ... Треба ж ...
- Так ти що, теж її любиш? - Витріщила очі Вікуша.
- А ти думала, я просто так стільки років в неодружених? Чорта з два! Я адже подумати навіть не міг, що мене така дівчина, як ти, полюбити може. Тим більше що ти, Оксаночка, весь час мені якісь шпильки говорила. Пам`ятаєш? І про море відгукувалася зневажливо, а для мене це було гірше смерті. Адже я думав: закінчу училище, приїду в формі - красивий, дорослий. Тоді-то ти точно не будеш міцно стояти. Закохаєшся ... Одружимося. Приїхав після другого курсу, а мені друзі і кажуть: «Ксюха заміж вийшла». Ну, мене і обламало. Ось така історія.
- Дурні ви обидва, - сглотнув сльози, зітхнула Вікторія. - І все-таки я вам заздрю. А тут ... Прожила життя, і жодна собака не полюбила.
- Чому ж не полюбила? - Одночасно розсміялися ми з Артемом. - А Цезар?
Але Вікторія тільки махнула рукою і відвернулася ...