Коли можна залишати вдома дитини

У всіх батьків обов`язково настає момент, коли гостро постає питання, чи можна залишити малюка вдома одного? Приводів може бути безліч. Потрібно купити молоко, або терміново заплатити за комунальні послуги, добігти до аптеки за аспірином або в ЖЕК за слюсарем. Здавалося б, що може статися, якщо дитина півгодини проведе вдома один. Ще кілька десятиліть тому мами, не боячись, залишали дітей вдома на цілий день. З тих пір вже багато поколінь стали дорослими, і нічого не сталося. Багато і сьогодні не сумніваються, що навіть однорічного карапуза можна залишити без нагляду на деякий час. Якщо ж і пролунає рев, то він буде турбуватися нема маму, а жалісливих сусідів.

З якого віку можна залишати дитину вдома одного

Таких батьків психологи можуть розчарувати, адже як показують дослідження, дітей до семи років ні в якому разі не можна залишати самих без нагляду дорослих. Причому на захист інтересів дітей варто і законодавство деяких країн, де подібна безпечність дорослих може каратися. Причому мова йде про дітей аж ніяк не дитячого віку, а навіть 12-річних підлітків. У разі порушення такого законодавчого акту батьки ризикують зіткнутися з серйозними неприємностями.

Навіть, якщо дочка сусідів або знайомих з п`яти або шести років залишалася одна і виросла розумницею і красунею, то це не означає, що так само буде з усіма дітьми. Всі діти різні. І справа тут не тільки у віці, але і в більшій мірі в характері малюка, його індивідуальні особливості і навіть настрої. Не варто дивитися і брати за зразок дітей сусідів або кращих друзів. Залишати вдома доведеться не їх, а власну дитину, тому потрібно зрозуміти, як поставиться до такої події малюк, і що очікувати від нього.

Діти до однорічного віку

Поки малюку не виповниться рік, його не можна залишати одного навіть в дитячій кімнаті. Немовляті пода не дано зрозуміти, що мама всього лише вийшла на кухню за пляшкою. Його ще крихітний світ поки обмежується розмірами кімнати, тому те, що мама з поля зору сприймається, як її зникнення, а значить, слідом можна чекати пронизливий, повний відчаю і горя крик. Щоб уникнути непотрібних стресів і розчарувань, не варто залишати дитину, адже навіть почистити картоплю чи погладити сорочечки можна, влаштувавши малюка поблизу. Відлучитися можна лише коду дитина спить, а й то тримаючи під контролем його стан. Адже якщо він прокинеться, а мами не виявиться поруч, то це стане трагедією для малюка.

Діти після року

Після року, коли малюк спокійно спить один в дитячій, важливо підшукати йому м`якого іграшкового друга, який йому зможе замінити маму, коли її немає поруч. Іграшці можна сказати іграшці: «Мама йде готувати обід, а Мишка або Зайка догляне за Ганнусею». Ганні видається таке ж доручення: «Не ображай Мишка, пограй з ним, а я приготую обід і запитаю, чим ви займалися і як себе вели». З таким другом діти можуть провести кілька хвилин у кімнаті, відпустивши маму на кухню або до телефону.

Вони прекрасно засинають, обійнявшись з улюбленою іграшкою, однак залишати малюка на піклування іграшки і йти з квартири батькам не можна! У цьому віці малюка можна довірити тільки дорослому, якому і мама, і малюк повністю довіряють. Перш за все, це можуть бути бабусі, довірена няня або близька сусідка або знайома.

Повертаючись, батьки повинні особливу увагу приділити саме дитині. Нерідко, приходячи з роботи, мами поспішають виконати ті господарські справи, які не встигли за день, забуваючи про маленьку людину. Ця помилка дуже небезпечна, оскільки відгукнеться вона обов`язково, але, може бути, не скоро.

Немає нічого важливішого дитини, і скільки б справ не було у мами, прийшовши додому, вона повинна приділити увагу малюкові і запитати, як він провів свій день. За чверть години, які для цього потрібні, ніщо не зміниться, крім збільшеного розуміння і довіри з боку дитини.

Діти від трьох - п`яти років

З трьох років починають закладатися основи особистості і вже не інстинктивні, а свідомі відносини зі світом і близькими людьми. Саме в цьому віці слід приділяти якомога більше уваги дитині і взаєморозумінню з ним.

У п`ять років у дітей надзвичайно активно розвивається уява, а слідом за ним починають формуватися страхи. Залишати його одного в цьому віці дуже небезпечно. Малюк може боятися засинати в темряві, в кожній тіні і шереху йому бачаться буки і бяки. Переконати в таких вигадках малюка не вийде, а ось поважати дитячі страхи необхідно. Тут знову виручить улюблена іграшка, але і без батьків поруч не обійтися. І краще, якщо це буде саме мама.

Якщо мами немає поруч в найвідповідальніші і складні, як здається дитині, моменти, у нього може скластися враження власної непотрібності. Часто таке відчуття супроводжує людину все життя, що впливає на його світовідчуття, самооцінку і можливість будувати власну сім`ю і кар`єру. Дитині ж не потрібно багато часу. Головне, це щирість мами, її постійна увага і тепло.

Тривожним симптомом, що говорить про порушення психологічної та емоційної зв`язку дитини з матір`ю, може стати байдужість малюка до мами, що повертається з роботи. Зазвичай малюки щосили чекають батьків і стрімголов біжать їм назустріч. Якщо цього не відбувається, а малюк захоплено будує щось в пісочниці або малює, батькам пора задуматися про свою поведінку.

Малюк може і не подати виду, що ображений і засмучений, але образа обов`язково є в його душі. А значить, мамі потрібно щось терміново міняти, щоб повернути відносини з дитиною.

Діти після шести років

Одні діти з раннього віку цілком самостійні, вони рано починають відчувати себе дорослими, а часом можуть запропонувати батькам залишити їх вдома. Іншим для дорослішання і самостійності потрібно більше часу, і вони, навіть навчаючись в школі, не готові відпустити мамину спідницю.

Якщо малюк відчуває страх або, що ще більш серйозно, плаче, залишати його одного ніяк не можна. Після такого переживання батькам потрібно неймовірно багато часу, щоб переконати малюка в несерйозності страхів, запевнити, що відтепер він не один, а всі вже минуло. Незважаючи на зусилля батьків, такі діти ще довго не зможуть залишатися одні навіть, якщо хтось із близьких зовсім поруч, наприклад, у сусідній кімнаті.

Як залишати малюка вдома

Отже, після семирічного віку багато малюків можуть деякий час пробути одні. Найкраще, якщо малюк сам дасть згоду на самостійне перебування вдома. Перше відсутність батьків не повинно тривати довше 10 - 15 хвилин. Цього часу цілком вистачить, щоб добігти до аптеки або булочної. Якщо експеримент вдався, то час маминих поїздок може потихеньку збільшуватися.

При цьому слід врахувати, що психологи не радять залишати більш ніж на годину навіть семирічних дітей. Якщо за час відсутності мами дитина вирішить знайти собі заняття до смаку, то ніхто не поручиться, що воно виявиться безпечним.

Якщо малюка залишають одного, то йому обов`язково потрібно пояснити, куди і навіщо йдуть батьки, і коли вони повернуться. Семирічні діти вже часто вміють користуватися годинником, а значить, можна уточнити розташування стрілок на циферблаті або цифри на електронному годиннику в той момент, коли батькам прийде пора повернутися. І ні в якому разі не можна спізнюватися. Чим довше затримується мама або тато, тим більший страх охоплює малюка.

Йдучи, батьки повинні проінструктувати дитини, як себе вести й без батьків. Мало сказати, що не слід підходити до дверей і пустувати. Малюк повинен точно знати, як себе вести в позаштатній ситуації. Йому потрібно залишити номери телефонів для зв`язку. Однак перевантажувати малюка різноманітною інформацією та інструкціями не варто, особливо, якщо вони супроводжуються негативними прикладами з життя «чужих» дітей. Набагато корисніше, перед відходом відключити газ, закрити вікна і балкон, перевірити засувки на електричних розетках і захист на побутовій техніці.

Ще простіше дитині впоратися із самотністю, якщо у нього є справа. Батьки можуть дати малюкові важливе завдання, яким він може захопитися і не помітити часу їх відсутності. Можна попросити його намалювати малюнок або виконати виріб з пластиліну в подарунок комусь із родичів. А коли батьки повернуться, потрібно обов`язково поцікавитися, як йшли у малюка справи, і що йому вдалося зробити.

Психологи не радять довіряти нагляд за молодшою дитиною його старшому братові або сестрі. Чи не найкращий вихід і залучення сусідських нащадків. Не можна передбачити, як поведуть себе начебто спокійні і благонадійні діти, коли залишаться одні в ролі «дорослого».

Пунктуальність для батьків

Скільки б не було років дитині, йдучи, батьки повинні пам`ятати, що спізнюватися вони не мають права. Навіть навчилися бути самостійними діти 10 - 11 років надзвичайно болісно ставляться до затримок батьків на роботі або після інших поїздок. У цьому віці дитина вже знає про багатьох небезпеки світу, має розвинену уяву, і будь-яке запізнення змушує його турбуватися, що близькі люди можуть наразитися на небезпеку.

Якщо мама не може гарантувати терміни свого приходу, краще назвати дитині трохи більш пізній час. А ось часті телефонні дзвінки зовсім не так на користь, набагато краще, якщо мама не стане відриватися від справ і скоріше повернеться додому, ніж буде відриватися на розмови. Адже малюк дійсно хвилюється!

Поради психолога

Отже, психологи рекомендують:

• Не залишати дітей до семирічного віку без нагляду.
• Якщо і потрібно відлучитися, то таке відсутність не повинно бути довше чверті години.
• Перш ніж піти, батьки повинні отримати згоду малюка.
• Якщо дитина боїться, то догляд батьків не зробить його сміливіше і не піде малюкові на користь. Правильніше дати дитині підрости і набратися самостійності.
• Вирішальний фактор - це характер і настрій дитини. Якщо малюк схильний до пустощів, не потрібно ризикувати.
• Батьки не повинні спізнюватися! Малюк може вірити і рівнятися тільки на дисциплінованих дорослих.

Залишаючи дитину одну, батьки повинні йому повністю довіряти і не нервувати, що чадо зробить щось не так. Якщо ж такої впевненості немає, то розлучатися з дитиною рано і потрібно придумати спосіб, щоб він був поруч.